Тут Ви можете підписатися на розсилку для отримання статей сайту на адресу електронної пошти через систему FeedBurner від Google Inc. Всі опубліковані на сайті матеріали будуть надходити до Вас на мовах публікації відразу після публікації. Звертаємо Вашу увагу на те, що самостійною розсилкою статей адміністрація сайту не займається і не може впливати на неї
Кримінальним кодексом України (КК), закріплено право кожної людини на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання (ст. 36 КК). І це є важливою гарантією реалізації конституційних положень про непорушність прав та свобод людини і громадянина, про невід’ємне право кожної людини на життя, недоторканність її житла й майна, а також забезпечує умови для захисту суспільних інтересів та інтересів держави.
У всі часи, напевне, ще з прадавніх, досить поширеним був такий злочин, як службове підроблення. Особи, які перебували на службі у вельмивельможних і не дуже вельможних осіб, або на державній службі, часто з тих чи інших спонукань вносили неправдиві відомості у документи, які їм були доручені для ведення або зберігання.
Верховний Суд України 06.11.2009 р. видав нову Постанову N 10 “Про судову практику у справах про злочини проти власності”. Необхідність видання Пленумом такої Постанови назріла дуже давно. Нагадаємо, що до цього часу щодо злочинів проти власності діяли постанови Пленуму від 25.09.1981 р. N 7 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна” та від 25.12.1992 р. N 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”. Зрозуміло, що такий розподіл був недоречним навіть до вступу в дію сучасного Кримінального кодексу, а вже після його введення – тим більше. З прийняттям цьогорічної Постанови, обидві попередні втратили чинність.
